Сценарій до Дня писемності

Свято до Дня писемності та мови

«Волошкові очі у моєї мови»

СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ

Мета: сприяти усвідомленню значення рідної мови; виховувати прагнення передати нащадкам наш скарб — українську мову.

Обладнання: святково прибрана зала, крилаті вислови про мову; макет української хати, біля якої пліт з глечиками та соняш­никами, на стінах вишиті рушники. 

Перебіг заходу

Відеофрагмент «Українська мова»

1-ша ведуча Сьогодні, 9 листопада, День української писемності та мови - свято рідної мови. Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. "Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа", - лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава...

1-й ведучий Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики...

Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже, слово до слова - зложиться мова!..

2-а ведуча. 9 листопада - День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено  1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. 

2-й ведучий.   У листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України "Про День української писемності та мови". Свято відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Саме в цей день на Україні проводиться Всеукраїнський конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

Вірші 5 клас

1-й учень
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!
2-й учень
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю,
щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!
3-й учень
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!.
1-й учень
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
2-й учень
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
3-й учень
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
1-й учень

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це - мова моя,

Це - мова моєї Вкраїни.

1-й ведучий. Шановні друзі! Вітає­мо вас на святі рідної мови! Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

1 – ша ведуча. Спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

Відеофрагмент «Соціальна реклама»

2-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

2-га ведуча. Земля українська стародавня, така ж дав­ня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Пісня «Балада про мальви» 

1-й ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь.

Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

1-ша ведуча. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Ле­сі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат­ство мови.

2-й ведучий Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів.

2 - га ведуча Та розмовляючи щодня вдома, у школі, на вулиці, ви іноді й не замислюєтесь над особливостями, відтінками слів, доцільністю вживання їх...

Пісня «Українка» 

2-й ведучий Сприймаєте слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

2-га ведуча  А тим часом мова - одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

Відеофрагмент  «Українська мова – мова української нації»

1-ий ведучий Ми спілкуємося один з одним... Розмовляємо, пишемо листи, читаємо книжки, дивимося телевізор, слухаємо радіо...

2-й ведучий Та, на жаль, культура нашого мовлення не завжди висока. У спілкуванні трапляються діалектні слова, жаргонізми, слова-паразити, вульгаризми.

1-й ведучий. Мова – це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

2-й ведучий. Шкода, правда, що дехто не бачить цього. Інколи стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знівечуючи й власні душі.

Інсценізація поезії Володимира Сіренка «Балада про перевертня»

(Сільська хата. Біля воріт стоїть стара мати.)

Диктор Ой за ворітоньками тітка Харитина. Билася, мов горлиця, виглядала сина.

Мати Зранку виглядаю, лиш зоря заграла, А його не видно, а його немає.. Хлопчаком в Росію виїхав блукати. І забув дорогу до рідної хати...
Тільки прилітають із країв далеких щовесни до мене стомлені лелеки, Та іще дві ластівки під зруділу стріху. На легку розраду, на веселу втіху.
(У глибині сцени з'являється юнак, розігрується сцена зустрічі матері і сина.)

Диктор І, почувши, мабуть, матері зітхання, Син таки приїхав рано, на світанні. Йде він через поле, йде він попід гаєм. Тітка Харитина з хати вибігає. І летить назустріч, наче біла птиця, Простягає руки, чорні від землиці, до свого серденька сина пригортає.

Мати Милий мій лебедику, як живеш?

(Син відсторонюється від матері)

Син В общем я живу неплохо. Ну зачем маманя эти слезы, вздохи...

Диктор Тітка заніміла.

Мати. Що це він белькоче? (Під дикторський текст іде інсценізація)
Диктор. Уночі не спала, виплакала очі. А як засиніло у долинах зранку, Відшукала в скринях нашу вишиванку. Випрала, на сонці вигріла сорочку, Мов колись у біле одягла синочка Й повела за луки, у густу діброву, У проміння щедре, у росу ранкову. Заспівали сину солов'ї про літо, Посміхнулось небо, уклонились квіти, Закружляло всюди маєво зелене. Син просяяв раптом і промовив...

Син. Нене! Вибач, нене!

1-ша ведуча Не можна бути байдужим до того, як ми користуємося мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово.

2-га ведуча Один мудрець сказав: "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу".

Багато слів сказали ми про мову,

Чудову нашу, материнську, калинову,

Яка для нас – життєвий старт…

Але ж у нас сьогодні свято,

Тож доречний тут і жарт.

 Мультфільм про українську мову з натяком

Учень
Мені казав один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краше б личила мені чужа,
Немов до хліба — кусень сала,
Що весь мій поетичний план
Спинитись може на підході,
Що я — останній з могікан,
Що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова — старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай.
Я — син великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова — гарна зроду.
Я — не останній з могікан,
Я — син великого народу!

Пісня 9 клас

1-й ведучий Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні.

1-ша ведуча Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

1-й учень.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
2-й учень
Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
3-й учень
Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
4-й учень
Зневажати мову - зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
5-й учень
О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.

2-ий ведучий Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим.

2-га ведуча І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. Ми запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у І етапі Всеукраїнського конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, який відбудеться вже в завтра.